Журнал «Щаслива пара»

«Золоте» весілля Ореста і Лідії Остаповичів

Дата публікації: 01.01.2011

Історія кохання Ореста Ярославовича і Лідії Лазарівни розпочалася ще в 1959 році. Орест Остапович, тоді ще тільки студент Луцької духовної семінарії, і молода дівчина Лідія, студентка культосвітнього технікуму, зустрілися випадково у колі спільних друзів. Кохання народилося з першого погляду. Вони відчули, що їхня зустріч – то справжній дарунок долі. А вже через три місяці місто Луцьк сколихнула сенсація: всі газети сповіщали про те, що студент-семінарист викрав дівчину.

Батько Лідії був партійним, відповідно, партія не могла дозволити, щоб юнка так «втопила» своє життя, одружившись із майбутнім священиком. Дівчину вмовляли, а що це не допомагало – погрожували виключенням з технікуму. А закоханого юнака точно «завалили» б під час сесії, якби на його як захист не стали викладачі семінарії.

Тепер ці зрілі люди з усмішкою згадують, як кричав директор технікуму молодій дівчині: «Та ти ж топиш себе! Ти ж навіть потанцювати з ним ніколи не зможеш!». На це розгніваний Орест, вбігши до кабінету, емоційно сказав: «То прошу пана взяти свою дружину, а я візьму майбутню свою, то й побачимо, хто з нас краще затанцює».

Вони багато спільно пережили. Пані Лідія була справжньою помічницею для свого чоловіка. Адже він служив Богові і людям, зокрема, в Івано-Франківському кафедральному соборі пропрацював 23 роки.

Вони виховали троє дітей і п`ятеро онуків, проживши 50 літ щасливого подружнього життя, 50 літ любові і взаємної поваги. І святкування свого золотого весілля ця пара розпочала із кружляння в поважнім танго, викликавши сльози радості у своїх дітей, рідних, близьких, персоналу ресторану і ведучого весільної гостини п. Віктора Поліщука, який потім прийшов в редакцію весільного журналу «Щаслива пара» зі словами: «Розкажіть про цих людей, тому що вони – справді – щаслива пара».

Редакція журналу вітає цю сім`ю з ювілеєм і бажає їм міцного здоров`я, щастя, довгих років життя, щоб ми писали і писали про річниці їхнього спільного життя…

Ярослава Борис